Порівняльний аналіз постанов, винесених у справах за позовами дітей війни до управлінь ПФУ, дає можливість об’єктивно оцінити ступінь корумпованості суддів м. Кривого Рогу у їх намаганні приймати рішення на користь ПФУ.

(Статья готовится к печати, электронный вариант)

Ця стаття адресована перш за все органам прокуратури, аби вони мали змогу оцінити масштаб поінформованості населення про стан корумпованості судової влади в місті Кривому Розі, про упередженість і залежність суддів від політичної кон’юнктури.

Також ця стаття адресована тим держслужбовцям, які вже порушили або мають намір порушити українське законодавство в ім’я свого начальства і своєї посади. Сподіваємося, що вони усвідомлять той факт, що будь-яке порушення законів України та неетичне ставлення до громадян, які не є держслужбовцями, буде внесено до загальноукраїнського списку осіб, прийняття яких на роботу в держоргани є не бажаним для громадян України.

Але перш ніж приступити до аналізу прийнятих судових рішень по справах дітей війни, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.6 та п.1 ч.3 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень» прізвище, ім’я, по-батькові суддів у поєднанні з прийнятими ними рішеннями не є конфіденційною інформацією. Таким чином, ми маємо законне право на публікацію судових рішень із зазначенням прізвищ та ініціалів суддів.

Статистика

За період з листопада 2010 року по грудень 2011 року за позовами дітей війни (учасників нашої організації) до управлінь ПФУ у м. Кривому Розі було отримано на руки 2164 постанови. Частина цих дітей війни прийшла до нас з вже винесеними постановами судів.

Як видно з наведених таблиць, зміст резолютивної частини постанов, винесених кожним окремим суддею, з листопада 2010 року по грудень 2011 року мінявся за такими ключовими пунктами:
1) ніяк не зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню;
2) зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню;
3) зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню, але в межах стягнення за один місяць.

Окремо слід виділити позицію судді Довгинцівського районного суду Бардіна О.С., який, зазначаючи про обов’язок управління ПФУ негайно виконати постанову (без обмеження або в межах стягнення за один місяць), з червня по грудень 2011 року посилається виключно на неіснуючий в Кодексі адміністративного судочинства України «пункт 8 частини 5 статті 183-2», у той час як інші судді посилаються на п.8 ч.6 ст.183-2 КАС України.

Навмисне або помилкове посилання у резолютивній частині судового рішення на пункт, частину або статтю, які не існують в чинному законодавстві України, є підставою для оскарження і невиконання відповідачем такого судового рішення. Саме така ситуація виникла в учасника нашої організації (ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС), якому суддя «помилково» в резолютивній частині постанови замість статті 54 зобов’язав управління ПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу виконати статтю 64 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як наслідок, негайне виконання постанови було відкладене до повернення справи з Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду і виправлення помилки судді. За весь час затримки управління ПФУ не виконувало свого обов’язку за рішенням суду.

Така не одностайна і непослідовна позиція суддів за умови однозначності і незмінності законодавства в питанні негайного виконання судових рішень наводить на думку про корумпованість більшої частини суддів м. Кривого Рогу. Інакше не можливо пояснити позицію суддів, яка завідомо суперечить чинному законодавству і одночасно обумовлює не виконання або неповне виконання управліннями ПФУ постанов, негайних до виконання за Законом.

Чи значить це, що судді упереджено судять на користь та в інтересах державних органів (управлінь ПФУ) і, тим самим, використовують своє службове становище в інтересах третіх осіб? Безумовно так. І чи не зобов’язана прокуратура виявляти та припиняти подібні корупційні дії суддів? Безумовно так! Але слід зважити на той простий факт, що прокуратура – це також державний орган, який служить інтересам держави і, зокрема, інтересам її тимчасового політичного керівництва.

Законодавство

Главу 6 розділу III КАС України було доповнено статтею 183-2 згідно із Законом України №2453-VI від 07.07.2010 року. Тим же законом частину 1 статті 256 КАС України було доповнено абзацом дев’ятим. З того часу і до 17.11.2011 року зміни у пункт 8 частини 6 статті 183-2 та абзац 9 частини 1 статті 256 КАС України не вносились.

Пункт 2 частини 1 статті 183-2 КАС України визначає, що «скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо… виплат та пільг дітям війни». Частиною 4 цієї статті визначено, що «суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне й обґрунтоване судове рішення.

Проте читачу слід звернути увагу на п.8 ч.6 ст.183-2 КАС України, яким визначено, що «у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються: ... 8) обов’язок відповідача виконати постанову негайно». Це значить, що незалежно від того має відповідач намір оскаржити таку постанову суду чи ні, він зобов’язаний виконати її одразу після отримання її копії, тобто негайно.

Таким чином, з часу введення у дію статті 183-2 КАС України судді по всій України у своїх постановах, винесених за позовами дітей війни до управлінь ПФУ, були зобов’язані вказувати про обов’язок відповідача виконати постанову негайно. Одночасно всі управління ПФУ були зобов’язані негайно провести за такими постановами нарахування і виплату недорахованих доплат дітям війни.

Проте статистика судових рішень (див. таблиці 1 – 4) показує, що вимога п.8 ч.6 ст.183-2 КАС України не завжди виконувалась суддями м. Кривого Рогу. Більш того, у питанні негайного виконання постанов, прийнятій у скороченому провадженні, судді були залежні від позиції Вищого адміністративного суду України. Приміром, суддя Довгинцівського районного суду Папарига В.А., застосовуючи п.1 ч.1 замість абз.9 ч.1 ст.256 КАС України і звертаючи постанови до негайного виконання в межах платежів за один місяць, відверто зазначала у мотивувальній частині своїх постанов, що керується листом Вищого адміністративного суду України №1302/11/13-11 від 19.08.2011 року.

Упереджена позиція суддів і Вищого адміністративного суду України у вказаному листі полягає в наступному. Ними не взято до уваги, що крім «присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць» згідно п.1 ч.1 ст.256 КАС України, без зазначення жодних часових обмежень абзацом 9 частини 1 тієї ж статті визначено, що «негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження», щодо яких у ст.ст.183-2, 256 КАС України жодних часових обмежень не зазначено.

Очевидно, що ч.1 ст.256 КАС України розділяє постанови, які  негайно виконуються в межах платежів за один місяць (пункт перший), і постанови, прийняті у скороченому провадженні (абзац дев’ятий). Також очевидно, що абз.1 та п.1 ч.1 ст.256 КАС України не містять жодних посилань на постанови, прийняті у скороченому провадженні. Натомість посилання на постанови, зазначені у п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України та прийняті у скороченому провадженні, є лише в абз.9 ч.1 ст.256 КАС України.

Таким чином, застосування п.1 ч.1 ст.256 КАС України при винесенні постанов у справах, зазначених у п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України, як рекомендовано у листі Вищого адміністративного суду України №1302/11/13-11 від 19.08.2011 р. (до прийняття 17.11.2011 р. відповідних змін до п.8 ч.6 ст.183-2 і абз.9 ч.1 ст.256 КАС України) є неправомірним.
          
Підміна понять

Другим цікавим показником наведеної статистики судових рішень є позиція суддів щодо пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 14.06.2011 р. та пункту 6 постанови КМУ №745 від 06.07.2011 р., яка вступила в силу 23 липня 2011 року (див. таблиці 1, 5).

Так, певна кількість суддів, посилаючись на зазначені зміни в чинному законодавстві України, залишила з 23 липня 2011 року позовні вимоги дітей війни без задоволення. Проте не всі судді дотримувались такої позиції.

Показовим є випадок, коли суддя Ан О.В. залишила позовні вимоги позивача без задоволення з 23 липня 2011 року, а суддя Щеняєва І.Б. задовольнила вимоги того ж самого позивача (після його повторного звернення до суду) з 24 липня 2011 року. Також показовим є зауваження одного з працівників Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу щодо судді Попова В.В., який протягом другої половини 2011 року задовольняв позовні вимоги дітей війни, незважаючи на вищезгадану постанову КМУ №745 від 06.07.2011 р. Зокрема, спантеличеному різницею в позиції суддів громадянину (дитині війни) було сказано, що інші судді намагаються тиснути на суддю Попова В.В., але нічого з ним вдіяти не можуть, бо занадто він принциповий.

Так в чому саме різниця між зазначеними позиціями суддів? На нашу думку, у тому чи є у судді сумління, чи вихована у нього батьками внутрішня повага до людей похилого віку, чи не розбещений суддя жагою кар’єрного зросту та страхом збереження своєї посади. Оскільки аби пояснити завідомо незаконну і неприпустиму для судді позицію нам слід виходити саме з цих ознак професійності і людської порядності держслужбовця.

Почнемо з того, що судді, які залишили позовні вимоги дітей війни без задоволення з 23 липня 2011 року, проігнорували очевидне протиріччя між пунктом 7 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким визначено, «що у 2011 році норми і положення статей  ...  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  ...  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік», і пунктом 6 Постанови КМУ №745 від 06.07.2011 р., яким визначено, «що дітям війни … підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні».

Зокрема, очевидним є те, що обмежений розмір фінансового ресурсу бюджету  ПФУ не є підставою для перевищення Кабінетом Міністрів і правлінням ПФУ меж своєї компетенції і встановлення іншого нормативного (фіксованого) розміру соціальних виплат, ніж це передбачено вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей  війни».

Посилаючись на Постанову КМУ №745 від 06.07.2011 р. у своїх рішеннях по справах дітей війни судді ніби випадково залишили поза своєю увагою той факт, що вказаний пункт 6 Постанови суперечить позиції Конституційного Суду України, викладеної в пунктах 5.2 та 5.3 мотивувальної частини Рішення №5-рп від 22.09.2005 р., пункті 4.1 мотивувальної частини Рішення №9-рп від 19.06.2001 р., пунктах 5.3, 5.4 та 7.1 мотивувальної частини Рішення №10-рп від 22.05.2008 р. та не відповідає статтям 1, 3, 6, 19, 21, 22, 46, 64 Конституції України.

Більш того, для залишення позовних вимог дітей війни без задоволення з 23 липня 2011 року, вказані судді припустили у своїх міркуваннях, що застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» у порядку та розмірах, встановлених  КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  ПФУ на 2011 рік, є призупиненням її дії. Показовою в цьому сенсі є постанова судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Шум Л.І. від 12.12.2011 року, в мотивувальній частині якої прямо зазначено про призупинення статті 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» з 23.07.2011 року.

Таким чином, судді, що залишили позовні вимоги дітей війни без задоволення з 23 липня 2011 року, підмінили поняття «застосовуються у порядку та розмірах» поняттям «призупиняються», чим перевищили свої повноваження.

Підсумки

Навіть поверхневий аналіз статистики судових рішень вказує на упереджену позицією суддів м. Кривого Рогу. Ми це називаємо корупцією другого роду, коли в обмін на отримання і збереження посад або інших благ державної служби держслужбовці вчиняють злочинні дії та приховують злочини одне одного.

Наступним буде аналіз статистики відповідей і рішень ВККСУ і прокуратур на тисячі й мільйони скарг громадян України щодо численних порушень законодавства суддями ім’ям України в ім’я державних інтересів?